Ukrainian Bible

Acts 4

Acts

Return to Index

Chapter 5

1

 

 ¶ А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка, 

 

 


2

 

 та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів. 

 

 


3

 

 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? 

 

 


4

 

 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові! 

 

 


5

 

 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули! 

 

 


6

 

 Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали. 

 

 


7

 

 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши. 

 

 


8

 

 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки. 

 

 


9

 

 До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть... 

 

 


10

 

 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. 

 

 


11

 

 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це... 

 

 


12

 

 ¶ А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку. 

 

 


13

 

 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. 

 

 


14

 

 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, 

 

 


15

 

 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них. 

 

 


16

 

 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані! 

 

 


17

 

 ¶ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами, 

 

 


18

 

 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх. 

 

 


19

 

 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: 

 

 


20

 

 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя. 

 

 


21

 

 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели. 

 

 


22

 

 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, 

 

 


23

 

 говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли! 

 

 


24

 

 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося. 

 

 


25

 

 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ. 

 

 


26

 

 ¶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням. 

 

 


27

 

 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: 

 

 


28

 

 Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас... 

 

 


29

 

 Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей! 

 

 


30

 

 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. 

 

 


31

 

 Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. 

 

 


32

 

 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому. 

 

 


33

 

 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?... 

 

 


34

 

 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести. 

 

 


35

 

 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте. 

 

 


36

 

 Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо. 

 

 


37

 

 Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились. 

 

 


38

 

 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. 

 

 


39

 

 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його. 

 

 


40

 

 І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. 

 

 


41

 

 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса. 

 

 


42

 

 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа. 

 

 


Acts 6

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: