Ukrainian Bible

Luke 21

Luke

Return to Index

Chapter 22

1

 

 ¶ Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. 

 

 


2

 

 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... 

 

 


3

 

 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. 

 

 


4

 

 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. 

 

 


5

 

 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. 

 

 


6

 

 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... 

 

 


7

 

 ¶ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. 

 

 


8

 

 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. 

 

 


9

 

 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? 

 

 


10

 

 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. 

 

 


11

 

 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? 

 

 


12

 

 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. 

 

 


13

 

 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. 

 

 


14

 

 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. 

 

 


15

 

 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. 

 

 


16

 

 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. 

 

 


17

 

 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. 

 

 


18

 

 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. 

 

 


19

 

 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! 

 

 


20

 

 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. 

 

 


21

 

 ¶ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. 

 

 


22

 

 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! 

 

 


23

 

 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? 

 

 


24

 

 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. 

 

 


25

 

 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. 

 

 


26

 

 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. 

 

 


27

 

 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. 

 

 


28

 

 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, 

 

 


29

 

 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, 

 

 


30

 

 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. 

 

 


31

 

 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. 

 

 


32

 

 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! 

 

 


33

 

 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! 

 

 


34

 

 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... 

 

 


35

 

 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. 

 

 


36

 

 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. 

 

 


37

 

 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. 

 

 


38

 

 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! 

 

 


39

 

 ¶ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. 

 

 


40

 

 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. 

 

 


41

 

 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, 

 

 


42

 

 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... 

 

 


43

 

 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. 

 

 


44

 

 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... 

 

 


45

 

 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... 

 

 


46

 

 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! 

 

 


47

 

 ¶ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! 

 

 


48

 

 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? 

 

 


49

 

 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? 

 

 


50

 

 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. 

 

 


51

 

 Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. 

 

 


52

 

 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... 

 

 


53

 

 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... 

 

 


54

 

 ¶ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. 

 

 


55

 

 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. 

 

 


56

 

 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! 

 

 


57

 

 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! 

 

 


58

 

 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... 

 

 


59

 

 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. 

 

 


60

 

 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. 

 

 


61

 

 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. 

 

 


62

 

 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! 

 

 


63

 

 ¶ А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. 

 

 


64

 

 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? 

 

 


65

 

 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... 

 

 


66

 

 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, 

 

 


67

 

 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. 

 

 


68

 

 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. 

 

 


69

 

 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! 

 

 


70

 

 Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... 

 

 


71

 

 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! 

 

 


Luke 23

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: