Ukrainian Bible

Luke 14

Luke

Return to Index

Chapter 15

1

 

 ¶ Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. 

 

 


2

 

 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. 

 

 


3

 

 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: 

 

 


4

 

 Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? 

 

 


5

 

 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. 

 

 


6

 

 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. 

 

 


7

 

 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... 

 

 


8

 

 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? 

 

 


9

 

 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! 

 

 


10

 

 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. 

 

 


11

 

 ¶ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. 

 

 


12

 

 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. 

 

 


13

 

 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. 

 

 


14

 

 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. 

 

 


15

 

 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. 

 

 


16

 

 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. 

 

 


17

 

 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! 

 

 


18

 

 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... 

 

 


19

 

 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... 

 

 


20

 

 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! 

 

 


21

 

 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... 

 

 


22

 

 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 

 

 


23

 

 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 

 

 


24

 

 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. 

 

 


25

 

 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. 

 

 


26

 

 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? 

 

 


27

 

 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. 

 

 


28

 

 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. 

 

 


29

 

 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... 

 

 


30

 

 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... 

 

 


31

 

 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! 

 

 


32

 

 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! 

 

 


Luke 16

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: