Ukrainian Bible

Luke 9

Luke

Return to Index

Chapter 10

1

 

 ¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. 

 

 


2

 

 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. 

 

 


3

 

 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки. 

 

 


4

 

 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого. 

 

 


5

 

 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому! 

 

 


6

 

 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться. 

 

 


7

 

 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім. 

 

 


8

 

 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть. 

 

 


9

 

 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас! 

 

 


10

 

 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть: 

 

 


11

 

 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже! 

 

 


12

 

 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому! 

 

 


13

 

 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі! 

 

 


14

 

 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам... 

 

 


15

 

 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш! 

 

 


16

 

 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене. 

 

 


17

 

 ¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє! 

 

 


18

 

 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. 

 

 


19

 

 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. 

 

 


20

 

 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі! 

 

 


21

 

 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! 

 

 


22

 

 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити. 

 

 


23

 

 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! 

 

 


24

 

 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули! 

 

 


25

 

 ¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? 

 

 


26

 

 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? 

 

 


27

 

 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. 

 

 


28

 

 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. 

 

 


29

 

 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? 

 

 


30

 

 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. 

 

 


31

 

 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. 

 

 


32

 

 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. 

 

 


33

 

 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. 

 

 


34

 

 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. 

 

 


35

 

 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. 

 

 


36

 

 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? 

 

 


37

 

 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти! 

 

 


38

 

 ¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. 

 

 


39

 

 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. 

 

 


40

 

 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. 

 

 


41

 

 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, 

 

 


42

 

 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї... 

 

 


Luke 11

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: