Ukrainian Bible

Mark 4

Mark

Return to Index

Chapter 5

1

 

 ¶ І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської. 

 

 


2

 

 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. 

 

 


3

 

 Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, 

 

 


4

 

 бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. 

 

 


5

 

 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння... 

 

 


6

 

 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому, 

 

 


7

 

 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене! 

 

 


8

 

 Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини! 

 

 


9

 

 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас. 

 

 


10

 

 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. 

 

 


11

 

 Пасся ж там на горі гурт великий свиней. 

 

 


12

 

 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли. 

 

 


13

 

 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі... 

 

 


14

 

 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось. 

 

 


15

 

 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони... 

 

 


16

 

 Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней. 

 

 


17

 

 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю. 

 

 


18

 

 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним. 

 

 


19

 

 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою! 

 

 


20

 

 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! 

 

 


21

 

 ¶ І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем. 

 

 


22

 

 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, 

 

 


23

 

 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!... 

 

 


24

 

 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. 

 

 


25

 

 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, 

 

 


26

 

 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, 

 

 


27

 

 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... 

 

 


28

 

 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... 

 

 


29

 

 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! 

 

 


30

 

 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? 

 

 


31

 

 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? 

 

 


32

 

 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. 

 

 


33

 

 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... 

 

 


34

 

 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги! 

 

 


35

 

 ¶ Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?... 

 

 


36

 

 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! 

 

 


37

 

 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. 

 

 


38

 

 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. 

 

 


39

 

 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! 

 

 


40

 

 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. 

 

 


41

 

 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! 

 

 


42

 

 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!... 

 

 


43

 

 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. 

 

 


Mark 6

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: