Ukrainian Bible

Matthew 21

Matthew

Return to Index

Chapter 22

1

 

 ¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: 

 

 


2

 

 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. 

 

 


3

 

 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. 

 

 


4

 

 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! 

 

 


5

 

 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. 

 

 


6

 

 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. 

 

 


7

 

 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. 

 

 


8

 

 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. 

 

 


9

 

 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. 

 

 


10

 

 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. 

 

 


11

 

 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, 

 

 


12

 

 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. 

 

 


13

 

 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... 

 

 


14

 

 Бо багато покликаних, та вибраних мало. 

 

 


15

 

 ¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. 

 

 


16

 

 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. 

 

 


17

 

 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? 

 

 


18

 

 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? 

 

 


19

 

 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. 

 

 


20

 

 А Він каже до них: Чий це образ і напис? 

 

 


21

 

 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. 

 

 


22

 

 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. 

 

 


23

 

 ¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, 

 

 


24

 

 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. 

 

 


25

 

 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. 

 

 


26

 

 Так само і другий, і третій, аж до сьомого. 

 

 


27

 

 А по всіх вмерла й жінка. 

 

 


28

 

 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. 

 

 


29

 

 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. 

 

 


30

 

 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. 

 

 


31

 

 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: 

 

 


32

 

 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. 

 

 


33

 

 А народ, чувши це, дивувався науці Його. 

 

 


34

 

 ¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. 

 

 


35

 

 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: 

 

 


36

 

 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? 

 

 


37

 

 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. 

 

 


38

 

 Це найбільша й найперша заповідь. 

 

 


39

 

 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. 

 

 


40

 

 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. 

 

 


41

 

 ¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, 

 

 


42

 

 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. 

 

 


43

 

 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: 

 

 


44

 

 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. 

 

 


45

 

 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? 

 

 


46

 

 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. 

 

 


Matthew 23

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: